Село Лизогубова Слобода
Лизогубова Слобода - село, центр однойменної сільської ради. Розміщене за 22 км від райцентру смт Згурівка та за 125 км від м. Києва.
Площа населеного пункту - 340,5 кв. км.
Населення станом на 01.04.2016 р. - 453 осіб, дворів - 265.
Є місцевості веселі, радісні, є похмурі, тривожні й недобрі місця. Є благотадні долини й овіяні омутом гори. Кожна місцевість має свою душу.
Лизогубова Слобода має душу древню, врочисту. Козацькі корені XVI ст. перегукуються з героїчним минулим років Великої Вітчизняної, трагедією голодомору, із не менш тривожним сьогоденням.
Назву селу дав Семен Лизогуб, яку в липні 1720 р. згідно з актом було затверджено в Переяславському монастирі. Семен Лизогуб купив за 100 злотих у сестри небожа Олекси Алоя-Софії та її сина ставок з гребелькою. Наступного року дозволено йому зайняти на вічне поселення землі, пасовища, починаючи від верхів'я р. Оржиці і нижче - до колишньої алоївської греблі.
Лизогуб енергійно розпочав заселення своїх земель. За ревізією 1723 р. тут уже мешкало у 48 хатах 83 сім'ї вільних посполитих. Землі Слободи простягалися тоді по периметру на 31 версту 424 сажні.
Першими поселенцями села були збіднілі козаки Чернігівського полку: Заряда, Чмир, Грабко. Згодом у Лизогубовій Слободі жили як кріпаки, так і державні селяни.
На зламі ХІХ-ХХ ст. відгомін робітничих заворушень у різних містах колишньої царської Росії долинув і до села. Яків Заряда, який побував у промислових центрах, став підбурювати своїх земляків до заколоту проти багатіїв та існуючої влади. Селяни Гнат Кошіль та Хома Мартиненко брали участь у страйках 1905 р. на Донбасі, вони також закликали лизогубовослобідчан забрати у поміщиків землю, майно, худобу, інвентар і розділити між собою.
Лизогубовослобідчани взяли участь в маніфестації до Безбородькового хутора (нині с. Нова Оржиця). Організував її син місцевого священика Володимир Шейко. На мітингу, який проходив на вигоні в Лизогубовій Слободі, виступив селянин Яків Заряда. Він прочитав вірш Тараса Шевченка "Сон", а потім, співаючи "Марсельєзу", учасники походу рушили в сусіднє село з радісною новиною, що цар відрікся від престолу! Після цього відбувся поділ землі поміщиків Кочубея та Стариковського: по одній десятині на душу населення.
Активну участь у боротьбі за встановлення радянської влади брали жителі села Йосип Кошіль, Артем Бородавко, Віктор Лук'яненко, червоний партизан Григорій Головань. Першим комсомольцем у Лизогубовій Слободі був Олександр Задоя. У 1929 р. створено колгосп, у 1931 р. завершено колективізацію, в ході якої особливо відзначилися енергійністю Герасим Шульга, Артем Задорожній та ін. У 1934 р. з одного колгоспу утворено два окремі господарства. Передовиками колгоспного виробництва були Микола Зеленський, Параска Задорожня, Ганна Христос.
1941 р. - Велика Вітчизняна війна. Лизогубовослобідчани брали участь у копанні протитанкових окопів на лівому березі Супою, біля сіл Капустинці та Фарбоване.
З приходом німців повернулися в село і колишні розкуркулені. Один з них - Григорій Кошіль - став старостою села. Після поранення німецького офіцера в сарай було зігнано 300 осіб чоловічої статі і відраховано кожного десятого для розстрілу. Але загін червоноармійців не дав змоги німцям здійснити розправу.
29 вересня 1941 р. розстріляно жителів села - колишнього голову сільради Антона Жигала та колишнього міліціонера Олександра Голованя. Перебуваючи в окупації, люди щодня дивилися смерті у вічі, але більшість з них не втратила совісті і порядності. Багато часу жила у Григорія Довгопола та Катерини Зеленської єврейка. Знаючи про це, ніхто не видав німцям бідолашної жінки. Вона залишилася живою.
У 1942 р. розпочалося полювання за молоддю для відправлення на роботи до Німеччини.
Період Великої Вітчизняної війни - це окрема сторінка історії села. Про неї ще можуть розповісти 5 учасників бойових дій та 97 учасників війни - тиловиків й тих, хто був на примусових роботах у Німеччині. Оновлений пам'ятник загиблим воїнам урочисто відкрито напередодні 9 травня 2003 р.
Після звільнення села від окупантів колишні два колгоспи знову злилися в один - імені Калініна.
Уславилися своєю працелюбністю на ланах і фермах Андрій Шульга, Марія Гринюк, Марія Павлюченко, Володимир Головатий, Володимир Сухенко, Марія Даник, Петро Заряда, Петро Кошіль та багато інших лизогубовослобідчан.
Від широкого шляху, що пролягає селом, біжать врозтіч мальовничі вулички й стежки до заквітчаних подвір'їв і хат. Усі вулиці газифіковано.
Окрасою села є Лизогубовослобідська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, де навчаються 172 учні. Хто побував у Лизогубовій Слободі, той запам'ятав це просторе, світле приміщення школи, дбайливо прибраний двір, квіти, доглянуті турботливими руками. Школа - це ще й осередок культурного життя села.
Силами працівників сільського клубу, бібліотеки, школи у селі створено гурток самодіяльних артистів, шо радують односельців своїми виступами.
Стоїть село під високим блакитним небом. А які тільки вітри і грози не шаленіли над почорнілими димарями його хат!
Жителі Лизогубової Слободи пам'ятають воїнів-афганців, які не повернулися з тієї страшної війни, поклавши свої молоді життя. У 2006 р. споруджено пам'ятний знак С.О. Зеленському та В.М. Жевазі, у сквері, насадженому в пам'ять про них.
Родючі землі навколо села обробляють працівники СТОВ "Аратта" – директор Г.О.Гавриленко, фермерське господарство “Лісовчуки” – голова В.Е.Єфіменко , фермерське господарство “ Поляна ” – голова М.М.Горошко, фермерське господарство “Щедра Нива Яготина” – голова С.Г.Кошіль.Силами працівників даних господарств щороку збираються хороші врожаї зернових та інших сільськогосподарських культур.
У селі живуть працьовиті, талановиті люди, що трудяться на прекрасній землі, примножуючи її багатства.
Гордістю села є земляки:
Хрущ Володимир Анатолійович - відмінник народної освіти, старший вчитель, який після Чорнобильської аварії поселився у с. Лизогубова Слобода і все своє життя, знання і любов віддає підростаючому поколінню.
Черниш Антоніна Іванівна - відмінник народної освіти, старший вчитель, педагог "від Бога", даруючи свої знання, теплоту та любов дітям.
Виконком сільської ради надає всебічну допомогу ветеранам Великої Вітчизняної війни та праці.
Отримують допомогу й багатодітні сім'ї, яких у селі вісім.
В пристосованому приміщенні відкрита сільська церква, за відкриття турбувалася особисто колишній сільський голова Герасименко Тамара Аркадіївна.
З 6 листопада 2010 року посаду сільського голови посідає Хрущ Віктор Володимирович, 1984 року народження. Має вищу освіту. У 2007 році закінчив Харківську філію українського державного університету економіки і фінансів. За спеціальністю - фінансист.
З 2013 року обов’язки сільського голови виконувала Мосіна Ірина Володимирівна.
З жовтня 2015 року громада села Лизогубова Слобода обрала Мосіну І. В. сільським головою.
